Ротавирусная инфекция:  симптомы и лечение

Многие наши читатели спрашивают о симптомах и лечении ротавирусной инфекции, об этом и будет наша статья. Ротавирусы – группа вирусных инфекций, чаще всего вызывающих кишечный грипп у детей в возрасте от 6 месяцев до 2 лет. Вирусы поражают

не только детей, но и взрослых, у которых заболевание обычно протекает в легкой форме со стертыми симптомами. Заболевание, вызываемое ротавирусами, является заразным. Кишечный грипп передается через инфицированные продукты питания (чаще всего молочные), контактно-бытовым способом (через грязные руки), также есть сведения о передаче ротавирусной инфекции при кашле и чихании.

Заболеваемость ротавирусными инфекциями носит сезонный характер, наибольшее число заболевших регистрируется в период с ноября по апрель.

Симптомы ротавирусной инфекции

В течении болезни выделяют инкубационный период длительностью до 5 суток, острый период длительностью 3–7 суток и период восстановления (4–5 суток).

Начало заболевания обычно острое, характеризуется резким повышением температуры, многократной рвотой, схваткообразными болями и урчанием в животе, возможно развитие диареи. Характер стула помогает диагностировать ротавирусную инфекцию. В первый день болезни стул жидкий желтого цвета, в последующие дни стул становится серо-желтым глинообразной консистенции. Кроме кишечных проявлений заболевания, больных беспокоят насморк, першение и боль в горле, кашель.

Вышеописанные симптомы больше характерны для детей. У взрослых симптомы ротавируса часто похожи на обычное расстройство пищеварения. Возможно снижение аппетита, жидкий стул, повышение температуры тела, которые сохраняются в течение короткого времени. Зачастую ротавирусная инфекция у взрослых протекает бессимптомно, тем не менее, они являются заразными для окружающих. Если в коллективе или семье есть больной человек, то поочередно начинают заболевать окружающие его люди.

Симптомы ротавирусной инфекции могут быть очень похожи на признаки других инфекционных заболеваний (сальмонеллез, холера), поэтому при их появлении, особенно у маленьких детей, следует вызвать врача. Ни в коем случае нельзя давать ребенку обезболивающие препараты до консультации с врачом, поскольку это может замаскировать симптомы более серьезных заболеваний.

Лечение

Специфических лекарственных препаратов, действие которых направлено на уничтожение ротавирусов, не существует. Лечебные мероприятия направлены на борьбу с симптомами заболевания.

Если у больных понижен аппетит, то не стоит насильно заставлять их есть, можно предложить выпить домашнего киселя из ягод или куриного бульона. Еду и питье необходимо употреблять небольшими порциями, чтобы не спровоцировать приступ рвоты. Нельзя употреблять в пищу никакие молочные продукты, поскольку они являются хорошей средой для распространения болезнетворных бактерий.

Во избежание развития обезвоживания организма необходима регидратационная терапия. Больным рекомендуется пить воду, а лучше солевые растворы (регидрон или раствор поваренной соли, приготовленный из расчета 1 ч. л. соли на 1 л воды). Жидкость следует принимать небольшими порциями не более 50 мл каждые полчаса. Внутривенное введение жидкости может потребоваться только в случае очень тяжелого течения заболевания с нарастающей интоксикацией организма.

Прием сорбентов (Энтеросгель, активированный уголь, Смекта) необходим для удаления токсинов из кишечника.

Для профилактики присоединения бактериальной инфекции и для ее лечения назначаются противодиарейные препараты, такие как Энтерофурил или Энтерол. Для коррекции нарушений пищеварения могут быть назначены ферментные препараты (Мезим, Панкреатин).

Снижать температуру ниже 38 С при ротавирусной инфекции следует только в случае ее плохой переносимости, поскольку ротавирусы погибают именно при такой температуре. Для снижения температуры у детей лучше использовать препараты в виде свечей

(Цефекон) или сиропов (Панадол, Нурофен). Помимо использования лекарственных препаратов возможно применение физических методов для снижения температуры

(обтирания, раздевание).

С появлением аппетита больным назначаются препараты для восстановления микрофлоры кишечника (Линекс, Бактисубтил, Аципол, Бифиформ).

Профилактика ротавирусной инфекции

Для специфической профилактики на сегодняшний день разработаны две вакцины для борьбы с ротавирусной инфекцией, содержащие ослабленный вирус. Принимаются они орально.

Неспецифическая профилактика заключается в соблюдении правил личной гигиены (мытье рук после посещения туалета и общественных мест, перед едой), а также правил обработки пищи и воды. Овощи и фрукты необходимо тщательно мыть, а во время эпидемического периода рекомендуется обдавать их кипятком. Употреблять в пищу следует только кипяченую воду. Особое внимание нужно уделить качеству молочной продукции, нельзя употреблять продукты сомнительного происхождения и с истекшим сроком годности.

ПОРАДИ ЩОДО АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ В ДНЗ

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

- Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

- Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.

- Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла вам.

- Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

- Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

-  Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Перші дні в садочку: як допомогти дитині?

Мабуть, усі мами пам’ятають, як віддавали дитину у дитячий садок. Зазвичай це запам’ятовується надовго тому, що безболісно процес  адаптації до садочка проходить лише у деяких дітей. Більшості дітей буває складно звикнути до дитячого садочку, ця складна адаптація виявляється у поганому сні дитини, втраті апетиту, плаксивості.

Для того щоб період адаптації дитини пройшов безболісно, ​​психологи рекомендують:

По-перше, пояснити дитині, що таке дитячий садочок і навіщо туди ходять діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ садочку (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які піклуються про дітей» тощо).

По-друге,  познайомити дитину з обраним дитячим садочком під час прогулянки. Можна під час прогулянок ненадовго заходити з дитиною на територію садочку, у групи, щоб дитина поступово звикала.

По-третє,  завчасно ознайомтесь із розпорядком дня у садочку і поступово вводьте цей режим дня вдома, а також навчайте тому, що знадобиться в дитячому садку (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).

По-четверте, якщо вдається, то віддавайте дитину в ту групу, в якій він вже знає кількох дітей (дітей ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша дитина вже спілкується).  Але важливо й вчити дитину, як знайомитися з новими дітьми і як потрібно поводитися з друзями. Адаптація дитини буде залежати й від того, наскільки легко вона зможе встановлювати стосунки в колективі. Ви самі можете допомогти дитині встановити контакти з іншими дітьми, познайомивши малюка з ними та їхніми батьками, запрошуйте нових друзів вашої дитини на вихідні до вас додому.

По-п’яте, заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, до якої ходитиме ваш малюк. Повідомте лікаря і вихователів про особливості стану його здоров’я та характеру. Поясніть дитині, до кого він може завжди звернутися за допомогою, якщо йому вона буде потрібна.

По-шосте, перед тим, як відвести дитину в дитячий садочок, можна провести комплекс заходів щодо загартовування дитини, а також потрібно пройти медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова.

У перші два-три тижні залишайте  дитину лише на кілька годин в дитячому садочку, поступово збільшуючи цей час. Якщо у вас є така можливість, перші кілька днів ви можете разом з дитиною ходити в дитячий садочок (залишайтеся там на 2-3 години).

Важливо! У присутності дитини ніколи не показуйте, що ви нервуєте і переживаєте з приводу того, що вона йде в дитячий садочок. Не дозволяйте собі також критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято нею, що викличе  страх, невпевненість і небажання йти в це місце.

Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням ставиться до примх дитини в перші місяці відвідування дитячого садочку.

Щовечора цікавтеся у дитини про те, як пройшов день, що сталося нового і цікавого. Обговорюйте з нею останні події у садочку, розпитуйте про друзів, про ігри, в які вони гралися.

Якщо період адаптації у вашої дитини затягнувся на дуже тривалий час, зверніться до психолога дитячого садка. Психолог проведе з вашою дитиною корекційну роботу (тренінг, який складається з цікавих ігор), спрямовану на прискорення періоду адаптації до умов дитячого садка.

Не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, а не на перший) малюк буде сильно плакати. Він уже зрозумів, що його мама (тато, бабуся, дідусь ...) збираються залишити його тут на довгих кілька годин.

У перший день для нього все нове. Багато іграшок, багато таких же чоловічків, як і він, тітка-вихователь (деякі малюки називають перший час вихователя мамою). І дитина не відразу помічає, що вона залишилася без батьків. Ваше завдання в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як вона це зрозуміє. Тому краще не йти з садочку, а бути десь по близькості. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому.

А на другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім сам. Але повірте, дуже мало дітей протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини, коли малюк переступає поріг дитячого садка, тримаючи маму за руку. Всім відомо, що наші діти - це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере її звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі,  увага малюка швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.

Довіртеся вихователям, покладіться на їхній досвід, адже багато маленьких діточок приходили до них у групу вперше, й вони знайдуть підхід і до вашого малюка.

Вам варто про це знати!!!

Що таке грип у дітей?

• Грип - це гостре інфекційне захворювання, що викликається респіраторними вірусами ..
• Грипу підвержені як дорослі, так і діти. Але саме діти, як правило, починають хворіти першими, випереджаючи дорослих. Тому фахівці часто називають дітей "індикаторами" підйому захворюваності на грип або іншими респіраторними хворобами.
• Найбільшому ризику заразитися піддаються діти, які відвідують організовані колективи ( дитячі садки, школи)

Як діти заражаються грипом?

• Вдихаючи повітря з найдрібнішими крапельками слини і мокротиння, які виділяються хворими при кашлі та чханні.
• При контакті з хворими дітьми: граючи з ними, обмінюючись олівцями, користуючись загальним посудом.

Як грип проявляється у дітей?

• Початок захворювання раптовий, з високою інтоксикацією. Дитина стає млявою, скаржиться на сильний головний біль і загальну слабкість. У неї висока температура, що досягає 40 С, озноб і лихоманка
• Не пізніше 2-3-го дня хвороби до симптомів інтоксикації приєднуються нежить, біль у горлі, сухий кашель.
• У деяких дітей захворювання грипом може супроводжуватися болем у животі та блювотою.

Що робити, якщо дитина захворіла?

• Укласти в постіль в окремій кімнаті або, принаймні, відгородити його ліжко ширмою або фіранкою.
• Викликати лікаря - тільки він зможе оцінити ступінь тяжкості захворювання і призначити правильне лікування!
• До приходу лікаря дитину потрібно вкрити, напоїти гарячим трав'яним або ягідним чаєм. Якщо у неї немає алергії, то можна додати в чай ​​мед.

Чим небезпечний дитячий грип?

• У дітей після грипу часто виникають такі ускладнення: синусити, отити, пневмонії.
• Серцево - судинні захворювання
• Захворювання центральної нервової системи.
• Потрібно негайно звернутися до педіатра, якщо: у дитини три або чотири дні тримається висока температура; дитина каже, що йому важко або боляче дихати, вона скаржиться на вушний біль або на сильний кашель.

 Чи можна попередити грип у дитини?

• Краще грип не лікувати, а попереджати!
  Для профілактики грипу та ГРВІ потрібно протягом усього року зміцнювати організм дитини.
• Дотримуватися режиму дня, що включає прогулянки на свіжому повітрі, а також збалансований раціон харчування з врахуванням індивідуальних особливостей дитини.
•    Проводити загартовування, масажі, лікувальну фізкультуру або фізіотерапевтичні процедури, рекомендовані лікарем.
  Мета профілактики - зміцнення захисних сил організму дитини!
• Щеплення  від грипу - найбільш ефективний засіб захисту. Це підтверджують цифри: вакцинація в осінній період допомагає вберегтися від грипу в 70-100% випадків.
• Вакцинація дітей, схильних до алергічних реакцій і маючих хронічні захворювання, проводиться за спеціальними методиками і під суворим наглядом фахівців. Перед щепленням необхідно проконсультуватися з лікарем, щоб переконатися, що дитина здорова.

 Увага!!!  

• Підвищення температури тіла - захисна функція організму, спрямована на боротьбу зі збудником захворювання, тому не слід зловживати жарознижувальними препаратами, якщо температура не перевищує 38-38,5 С.
• Всі ліки дитині повинен призначати тільки лікар!
• Всі "домашні засоби" слід застосовувати тільки за схваленням медичних працівників!
• Під час лікування дуже важливо приймати якнайбільше ридини - соків, мінеральної води, морсів, і т.п.
•  Необхідно скоректувати харчування хворого: в ньому має бути більше продуктів, багатих вітамінами і мікроелементами (у т.ч. овочів і фруктів), а також кисломолочних продуктів із збільшеним вмістом біфідо- і лактобактерій.
• Не потрібно заперечувати, якщо лікар рекомендує дитині лікування в стаціонарних умовах.
• Необхідно захистити від грипу інших членів сім'ї.
• Тим, хто ще не захворів, слід приймати препарати для профілактики, дотримуватися правил особистої гігієни, частіше провітрювати приміщення, а при контактах з хворими на грип та ГРВІ - обов'язково носити одноразову маску!

Кір у дітей !!!                                                      
Що ми знаємо про кір?
 Це високо заразна вірусна хвороба, яка вражає переважно дітей дошкільного віку. Інкубаційний період становить близько 10 днів, а поширення відбувається через чхання і кашель. Ось, власне, і все. Тому в даній статті піде мова про те, чого ми не знаємо про кір.

І що обов'язково повинні знати.

Кір у дітей: симптоми, лікування - ось тема, що хвилює багатьох батьків. Для початку розберемося, що взагалі таке кір і як її розпізнати. Вірус кору відноситься до роду морбіллівірус. Він проникає в епітелій дихальних шляхів і поширюється по кровотоку в усі органи і тканини організму. Крапельки мокротиння, слизу і слини дитини, що містять вірус, при кашлі, чханні, розмові потрапляють у повітря і там швидко поширюється. Зараження відбувається навіть при поверхневому контакті або вдиханні пилу, що містить вірус. Інфекцію можна "зловити" навіть якщо ви їдете в ліфті разом із зараженим дитиною. Не дарма кір називають "мандрівної" хворобою.

Симптоми:

Первісними симптомами є висока температура, катар (запалення слизової оболонки легень), кон'юнктивіт і кашель ( який може перейти в бронхіт), потім червоний висип, яка починається за вухами і швидко поширилася по всьому тілу.

Хвороба ділиться на три періоди.

1. Перший - прихований, має тривалість від 6 до 18 днів, протягом якого вірус в організмі не викликати жодних симптомів.

2. Другий період - проміжний. Триває 3-4 дні і супроводжується симптомами, типовими для будь-якої гострої респіраторної інфекції: нездужання, нежить з рясними виділеннями з носа, кашель, запалення кон'юнктиви очей, висока температура. Поступово ці явища посилюються - може розвинутися світлобоязнь, набряклість обличчя, коклюш, а іноді і запалення і навіть набряк гортані відбувається з настанням нападів сильного задухи. З'являється дратівливість, поганий сон. Можна спостерігати головний біль, блювоту, болі в животі, проблеми зі стільцем (найчастіше пронос). Цей період характеризується появою на внутрішній стороні щік і яснах крихітних білих плям з червоними колами навколо них. Це вірна ознака кору - так звані плями Філагова-Коплика. Вони зазвичай з'являються за 2-3 дні до висипання або на перший-другий день прояву висипки.

3. Третій період хвороби - період "виверження": він характеризується новим підйомом температури і погіршенням загального стану пацієнта. З'являється червона висипка - спочатку за вухами, потім на щоках, на лобі, а потім стає все більш широкою, охоплюючи все тіло і кінцівки. Протягом 3-4 днів висипка зникає, і залишаються світло-коричневі плями. Шкіра стає сухою і починає лущитися. Весь цей час дитина страждає від страшного свербіння. Але як тільки температура тіла знижується - ситуація поступово покращується.

Хто не може захворіти на кір

Незважаючи на надзвичайно високий відсоток захворюваності кір, є групи людей, несприйнятливих до цієї хвороби. По-перше, ними є діти в перші три місяці життя, чиї матері-коли хворіли на кір. У більшості з цих дітей зберігається імунітет матері, починаючи від періоду вагітності до 3-4-х місяців життя. Збільшується відсоток підвищеного імунітету до хвороби у немовлят, яких годують грудьми. Описано також окремі випадки імунітету до кору серед дітей, очевидно, що перенесли раніше дане захворювання без будь-яких симптомів. Імунітет до кору виробляється один раз і на все життя. Однак, у дітей, що перехворіли на кір в ранньому віці у прихованій формі, через кілька років може настати повторне інфікування - хвороба повернеться знову.

Профілактика:

Не можна недооцінювати таке захворювання, як кір у дітей, з симптомами, лікуванням яких повинні бути ознайомлені всі батьки. Але не менш важлива і профілактика даного захворювання. Профілактика кору полягає у своєчасній ізоляції хворих. Вона повинна бути припинена не раніше ніж через 5 днів після появи висипки. На додаток до підтвердження діагнозу кору необхідно негайно повідомити про це дитячому саду, в який ходить дитина.

Це захворювання є небезпечним для дітей у віці до 2 років, так що якщо у дитини є якісь медичні протипоказання для отримання щеплення - потрібно особливо оберігати його від інфекції. Якщо немає протипоказань до вакцинації, то після 15 місяців дитині необхідно провести активну імунізацію.

ЛІТНІЙ ОЗДОРОВЧИЙ ПЕРІОД В ДНЗ

Підготовка до літнього оздоровлення дітей в дошкільному навчальному закладі розпочинається в кінці навчального року (не пізніше травня): питання про підготовку та організацію літнього оздоровлення дітей заслуховується на підсумковій педагогічній раді в кінці навчального року, на виробничій нараді (мають бути відповідні записи в протоколах);  проводиться інструктаж працівників закладу з питань безпеки життєдіяльності дітей, пожежної безпеки, охорони праці.

        В кожному ДНЗ в травні необхідно видати  накази «Про підготовку та організацію літнього оздоровлення дітей у ДНЗ», «Про запобігання харчовим отруєнням та організацію раціонального харчування дітей у літній оздоровчий період».

        Важливим завжди, а особливо актуальним влітку, є завдання збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дітей, забезпечення повноцінного, гармонійного фізичного розвитку.

         Переглядається матеріальна база для проведення літнього оздоровлення: наявність обладнання, інвентарю для проведення оздоровчих заходів, облаштування пісочниць, завезення піску, наявність ігрових матеріалів для ігор з піском,  придбання надувних (хлюпальних)  басейнів, інших засобів для ігор з водою, вітром, забезпечення груп ігровим матеріалом для різних видів ігор, створення умов для самостійної діяльності дітей. Підготовка ігрових майданчиків для організації прогулянок дітей, облаштування та ремонт  тіньових навісів тощо.

            З 1 червня в дитячих садках літньо-оздоровчий період. Триватиме він до кінця літа. Діти більше часу проводитимуть на вулиці. На період оздоровлення раціон дошкільнят доповнять свіжі овочі, фрукти та соки.

          Режим навчання влітку трохи інший. Занять менше, а більше часу діти гуляють на вулиці. Ранок починають із вправ – також на свіжому повітрі.  Малюкам організовують багато ігор, тож час проводять весело.

КІР - ГОСТРЕ ІНФЕКЦІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ

Існує помилкова думка, нібито кір - хвороба легка і оберігати від неї дітей не обов'язково. Однак нерідко це захворювання протікає дуже важко і має тяжкі ускладнення. Щоб захистити дітей від таких наслідків кору, необхідно вчасно прийняти запобіжні та лікувальні заходи. Багато хто помилково вважає, що кожна дитина повинна перехворіти на кір. Це неправильно і давно спростовано наукою і самим життям.

Способи зараження

Хворий на кір при кашлі, чханні, розмові виділяє в повітря мікроби. Якщо цим повітрям дихає дитина, яка ще не хворіла на кір, навіть дуже короткий час, вона інфікується. Хворий на кір заразний для навколишнього оточення протягом 10 днів з дня появи у нього перших ознак захворювання - нежиттю, кашлю і нездужання.

 Через здорових людей і речі хворого кір не передається. І якщо дитину, яка тільки занедужала, негайно укласти в ліжко і припинити на 10 днів доступ в квартиру іншим дітям, розповсюдження хвороби не відбувається. Хворіють на кір зазвичай один раз в житті. Повторні випадки бувають дуже рідко.

Для кого особливо небезпечний кір

У здорових дітей старше 3 років важкі ускладнення кору бувають рідко, тому вони зазвичай добре переносять цю хворобу. Але у маленьких дітей, особливо у віці до 2 років, кір може дати ускладнення, небезпечні для життя. Ці ускладнення частіше бувають у дітей, яких рано відняли від грудей матері, що мало бувають на свіжому повітрі чи страждають на рахіт. Особливо часті ускладнення у дітей, які до моменту появи кору страждають іншими хворобами (запаленням легенів, коклюшем, грипом, дифтерією, скарлатиною) або перенесли їх незадовго до кору. При цих умовах важкі ускладнення можуть з'явитися не тільки у маленьких, але й у дітей старше 3 років. Кір небезпечний і в іншому відношенні: він послаблює організм і знижує здатність чинити опір хворобам. Під час або незабаром після кору діти особливо легко підхоплюють дизентерію, дифтерію або грип. Кір, послаблюючи організм, може також сприяти поверненню тих хвороб, якими дитина страждала раніше. Буває так: дитина, хворіла на туберкульоз, почувається добре, але варто їй захворіти на кір, як туберкульоз знову спалахує з більшою силою. Інша дитина починає видужувати від дизентерії, але якщо він у цей час захворіє на кір, дизентерія знову розгориться і може навіть послужити причиною загибелі дитини. Загрозливі для життя ускладнення кору, загострення туберкульозу, дизентерії зустрічаються частіше у маленьких дітей, і чим вони молодші, тим частіше у них спостерігаються важкі наслідки захворювання. Ось чому маленьких, слабких і хворих дітей треба старанно оберігати від зустрічі з хворим на кір. Якщо ж батьки знають, що така зустріч відбулася, слід негайно повідомити про це медичному працівникові, щоб вчасно зробити дитині запобіжне щеплення.

Симптоми кору

Від моменту зараження до захворювання проходить від 7 до 17 днів, частіше 7-10 днів. Це - прихований період хвороби, коли в організмі дитини розмножуються мікроби. Тому важливо створити в цей час умови для підвищення захисних сил організму дитини в боротьбі з мікробами: відразу після зустрічі з хворим на кір слід повідомити про це лікаря, за його порадою зробити дитині запобіжне щеплення, почати давати йому більше вітамінів і, поки хвороба не проявилася, якомога більше гуляти з ним на свіжому повітрі.

По закінченні прихованого періоду дитина захворює. Вона стає млявою, неспокійною, примхливою; у неї порушується сон, знижується апетит, з'являється жар, нежить, кашель. Ці ж ознаки бувають при грипі, за який часто і приймають початок кору.

Через 2-3 дні жар зазвичай спадає, але кашель і нежить посилюються, з'являється чхання, світлобоязнь (дитині боляче дивитися на світло). На внутрішній стороні щік, а іноді й губ, лікар виявляє дрібні червоні цятки, як би посипані дрібними висівками. За цією ознакою лікар безпомилково розпізнає кір.

На 4 -5 -й день захворювання температура знову підвищується до 39-40°С, на шкірі з'являється висип у вигляді рожевих або червоних цяток, злегка піднімаються над поверхнею шкіри. Висип спочатку з'являється за вухами, на обличчі, шиї, на наступний день - на тулубі, а потім поширюється на кінцівки.

Разом з появою висипання посилюється нежить і світлобоязнь, повіки набрякають, обличчя стає одутлим, голос грубим або захриплим, а кашель нав'язливим і болісним. Часто приєднується пронос: випорожнення стають рідкими, водянистими. Самопочуття хворого погіршується, дихання частішає; діти в ці дні особливо мляві, примхливі, то сонливі, то неспокійні.

У дітей старше 6-7 років поява висипки може супроводжуватися головним болем, затемненням або втратою свідомості; деякі з них знаходяться в стані глибокого сну і лежать «як пласт»; в інших, навпаки, з'являється марення, неспокій, їх доводиться тримати, так як вони прагнуть кудись бігти.

При позитивному перебігу хвороби на 4 -5-й день після появи висипки жар проходить, самопочуття дитини відразу поліпшується, висип тьмяніє, але залишається ще протягом 1-3 тижнів у вигляді коричневих цяток. Зникає світлобоязнь, кашель стає м'якшим і рідкісним, задишка і нежить проходять. Дитина починає одужувати, до нього повертається бадьорість, сон, апетит.

Ускладнення

Отрута коревого мікроба розноситься кров'ю і вражає весь організм дитини. Від коревої отрути особливо страждають дихальні органи, кишечник, внутрішні оболонки рота, очі, вуха, шкіра. Ці органи і стають улюбленим місцем для розмноження найрізноманітніших мікробів. Організм ослаблений, тому будь-яка інфекція, яка до хвороби була безпечною, може викликати загрозу та ускладнення.

Нам відомі випадки, коли у батька дитини було бешихове запалення. До кору дитина залишалася в одній кімнаті з батьком, але не заразилась. Проте після того, як вона захворіла на кір, спілкування з батьком дало тяжкі наслідки: у дитини з'явилися численні гнійники на шкірі і загальне зараження крові. Тільки тривалим і наполегливим лікуванням у лікарні вдалося врятувати їй життя.

З ускладнень кору найбільш небезпечним є запалення легенів. Крім цього у хворого на кір може з'явитися запалення гортані, вух, очей, слизової рота, шкіри.

Всі ці ускладнення з'являються частіше у тих дітей, за якими невміло доглядають. Якщо ж догляд за хворим на кір організований правильно, ускладнення не з'являються або, з'являючись, швидко і добре закінчуються. Хворих на кір рідко поміщають в лікарню, тому батьки повинні добре знати, як доглядати за хворим вдома.

Догляд за хворим вдома

Хворий на кір потребує чистого повітря та доступ до світла, що підвищує захисні сили дитини в боротьбі з хворобою та очищають кімнату від мікробів. Тому необхідно боротися з найшкідливішим забобоном, в результаті якого в кімнаті, де перебуває хворий, наглухо закривають і завішують вікна. У теплу пору року вікна повинні бути відкриті весь день; взимку слід провітрювати приміщення кілька разів на день; на цей час ліжко відсувають у бік від вікна, хворого накривають другою ковдрою, голову закривають хусткою.

Кімната хворого повинна бути чисто прибрана. Вбирання треба робити вологим способом (мокрою ганчіркою), щоб не піднімати в повітря, яким дихає дитина, пил, бо в пилу завжди багато шкідливих мікробів.

Постільну та натільну білизну необхідно утримувати в чистоті та регулярно міняти. Багато хто вважає, ніби хворого на кір не можна мити. Думка ця помилкова і шкідлива: на брудній шкірі завжди гніздяться мікроби, здатні викликати ускладнення. Самопочуття хворого з високою температурою, який потіє та тривалий час не вмивається, погіршується. Руки хворому слід мити кілька разів на день, тіло обтирати змоченою в теплій воді ганчірочкою, а потім сухим рушником. У теплій кімнаті (19-20°С) хвору дитини не тільки можна, але й корисно викупати (температура води 37°С).

Щоб попередити захворювання очей, слід  змивати гній в міру його накопичення. Промивати треба кожне око окремою кулькою з вати, змоченою в кип'яченій воді, в напрямку від скроні до носа. Щоб уникнути появи запальних вогнищ в роті необхідно поїти дитину підсолодженим чаєм, кип'яченою водою; корисно додавати у воду сік з овочів або фруктів.

 Хворому на кір внаслідок кашлю і нежиті буває важко дихати. Треба стежити, щоб сорочка та кофтини не вдавлювали йому шию і груди, не утрудняли дихання. Дуже шкідливо кутати дитину з руками в ковдру.

Не слід давати дитині довго лежати в одному положенні, так як в легенях може вийти застій крові, який призводить до запалення. Щоб уникнути цього, треба міняти положення дитини в ліжку, час від часу брати його на руки.

Годувати дитину можна звичною для неї їжею (молоко, кисляк, каша, кисіль), але не треба годувати насильно. У розпал хвороби у дитини немає потреби в їжі і можна обмежитися невеликою кількістю, яку вона захоче з'їсти. Апетит з'являється пізніше, коли дитині стає краще, і ось в цей час, щоб швидше відновити втрачені сили, їм треба давати посилене харчування. Вмілий догляд та гігієнічна обстановка - найважливіші умови для одужання та попередження ускладнень.

Як захистити дітей від кору

Основний захід у боротьбі з поширенням кору - це огорожа здорових дітей від спілкування з хворими. Хвора дитина не допускається в дитячі заклади (ясла, дитячий сад, школа, консультація, поліклініка), її не можна возити на загальному транспорті, не слід ходити з ним в гості і допускати інших дітей до себе в квартиру.

Про кожен випадок кору в квартирі або в сім'ї батьки повинні негайно оповістити установи, які відвідують діти, а також лікарню, якщо туди поміщені їхні діти. Своєчасно отримавши таке повідомлення, медичний працівник може попередити розвиток кору в установі та захистити дитячий колектив від важкого захворювання.

В даний час є можливість запобіжними щепленнями попередити розвиток кору у дитини, навіть якщо вона заражена.

Перенесений кір створює в організмі здатність виробляти протикорові захисні речовини. Цим і пояснюється несприйнятливість (імунітет) до кору у перехворілих.

Сироватка, що вживається для щеплень проти кору, готується з крові людини. Якщо ввести протикорову сироватку дитині не пізніше 4-6 днів після його зустрічі з хворим на кір, вона не захворіє, а якщо і захворіє, то перенесе захворювання легко, без ускладнень, нерідко на ногах. Легка форма кору, так само як і важка, робить хворого несприйнятливим до неї на все життя. Щеплення дійсне на 3-4 тижні.

В останні роки поряд з сироваткою для щеплення застосовують препарат гамма-глобулін. Перевага цього препарату полягає в тому, що його треба застосовувати в меншій кількості.

Щеплення врятували дуже багато дитячих життів.

* * *

ПАМ’ЯТКА

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ НОСОВІЙ КРОВОТЕЧІ

Носова кровотеча - кровотеча з носа, що може виникнути внаслідок травми, високої температури, високого артеріального тиску чи при захворюваннях крові. Травматична кровотеча виникає через колупання у носі, потрапляння до носу стороннього предмета або через перелами носових кісток.

При носовій кровотечі необхідно посадити дитину біля вмивальника. При цьому вона має трохи нахилити голову вперед і дихати ротом.

Не слід закидати голову, оскільки це пришвидшить зупинку кровотечі, а після     заковтування крові може спричинити блювання.

   Необхідно слідкувати за тим, щоб дитина не сякалася та не затискала ніс.

   Щоб зупинити кров, слід зробити марлевий чи ватний тампон, змочити його   3%- ним розчином перекису водню або холодною водою. Після цього ввести тампон у ніздрю.

·        Слід пересвідчитися , що кров не потрапляє до носоглотки. Для цього можна попросити дитину кілька разів сплюнути слину, подивитися , чи вона не офарбована кров’ю. Можна також заглянути дитині до рота.

·        Через 10-20 хвилин тампон треба акуратно прибрати, перед цим змочивши його холодною водою за допомогою піпетки.

·        Після припинення кровотечі слід проконтролювати, аби дитина не сильно втягувала носом повітря та не сякалася протягом кількох годин.

·        Носова кровотеча може виникнути через сухість слизової оболонки. Тому необхідно простежити за достатньою вологістю повітря у приміщенні де перебуває дитина. Якщо повітря сухе, можна увімкнути зволожувач повітря чи повісити вологе простирадло. Можна також змазати ніс дитини зсередини вазеліном.

·        У більшості випадків носова кровотеча у дітей минає самостійно. Якщо ж носова кровотеча у дітей сильна і триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

ПАМ’ЯТКА.

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ПОРАНЕННЯХ

   Рани   – це пошкодження тканин, спричинені механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкіряних покривів та слизових оболонок. Залежно від типу травми та предмета, яким завдано   поранення, розрізняють різані, колоті, рублені рани тощо.

- Дрібні поверхневі рани зазвичай супроводжуються капілярною кровотечею, яка зупиняється самостійно чи після накладання щільної пов’язки. Глибокі рани можуть спричинити інтенсивну кровотечу ( венозну чи артеріальну ), що загрожує життю потерпілого.

- Перебіг раневого процесу залежить від типу і розміру рани, локалізації та ступеня її інфікування. При незначному інфікуванні рана може загоїтися шляхом первинного натягу. Через 1-2 доби зменшуються больові відчуття. Через 3-4 доби зникають набряк і почервоніння шкірних покривів навколо рани. У разі розвитку запального процесу посилюється біль, з’являється набряк та почервоніння шкірних покривів навколо рани, у потерпілого може підвищитись температура.

- Будь яке пошкодження шкірних покривів може зумовити розвиток запального процесу, а також правця. Тому навіть найдрібнішу рану необхідно обробляти антисептичними засобами.

- Щоб попередити інфікування, дрібні рани слід обробити, виконавши такі дії:

·        за необхідності звільнити поранену ділянку від одягу;

·         ретельно вимити руки водою з милом, одягнути одноразові гумові рукавички;

·        промити рану 3% - ним розчином перекису водню чи мірамістином ; якщо рана неглибока, але забруднена, бажано промити її теплою водою з милом;

·        обробити краї рани 2%-ним спиртовим розчином брильянтового зеленого чи 5%-ним спиртовим розчином йоду;

·        заклеїти оброблену рану бактерицидним лейкопластиром чи накласти антисептичну пов’язку (необхідно слідкувати, щоб ця пов’язка не забруднювалась і не промокала ).

   ● Якщо під час оброблення дрібної рани поновилася кровотеча, слід знову накласти щільну пов’язку, допоки кровотеча не зупиниться. Змінювати її лише за необхідності: у разі її намокання чи забруднення.

   ● Не варто самостійно обробляти рани з високим ризиком інфікування (наприклад, забруднені садни, глибокі колоті рани тощо). Варто звернутися до медичного закладу, де проведуть правильне та безпечне оброблення рани.

   ● Дрібні садни можна обробити за допомогою пов’язок з рідкими антисептиками (фурациліном, йодопіроном, хлоргексидином тощо) чи маззю на основі полі етиленгліколю.

   ● Мазі з антибіотиками не слід використовувати для оброблення глибоких ран, оскільки це порушує відтік вмісту рани.

   ● Концентровані дезінфікуючі засоби можна використовувати лише для знезараження непошкодженої шкіри навколо рани. Оскільки такі речовини найчастіше містять йод, це може спричинити алергічну реакцію.

ПАМ’ЯТКА

ДОПОМОГА ДИТИНІ ПРИ ГОЛОВНОМУ БОЛІ.

Головний біль виникає у результаті подразнення нервових закінчень у стінках судин голови чи у мозкових оболонках.

       Причини головного болю.

   Причинами головного болю можуть бути перенапруження зору, наприклад, при поганому освітленні; порушений зір, якщо дитина не носить окуляри; захворювання очей, наприклад, глаукома.

   «Стріляючий», «розривний» чи «пекучий» біль в обличчі та потилиці виникають при невралгії – нервовій хворобі, яка супроводжується болями у тілі людини у місці проходження нерва.

       Сильний головний біль, що супроводжується блюванням, запамороченням, високою температурою тіла виникає у разі запалення головного мозку та його оболонок. У такому разі слід негайно звернутися за медичною допомогою.

       Досить часто настирливий головний біль, пов’язаний із запальними захворюваннями придаткових пазух носа, може бути результатом черепно-мозкової травми. Нерідко він супроводжує інфекційні захворювання, інтоксикації, неврологічні розлади, захворювання внутрішніх органів. Щоб з’ясувати причини настирливого головного болю, слід обов’язково проконсультуватися з лікарем, Головне – усунути причину, через яку виник головний біль.

Слабкий головний біль.

     Якщо клінічні ознаки захворювання відсутні, слабкий головний біль допоможуть подолати: спокій; тепло чи холод, прикладені до голови; склянка чаю;очищувальна клізма.

     Головний біль легкого ступеня, повторюється епізодично, не вимагає специфічного лікування. Профілактикою такого болю є дотримання санітарно-гігієнічного режиму – раціональне вітамінізоване харчування, дотримання розпорядку дня, необхідна фізична активність та прогулянки на свіжому повітрі. .               

Сильний головний біль.

       У випадках сильного болю можна дати дитині знеболювальні лікарські засоби: парацетамол (з розрахунку 10-15 мг/кг маси тіла ), ібупрофен ( з розрахунку 5-10 мг/кг) комбіновані лікарські засоби, що містять кофеін і спазмолітики – лікарські засоби , що знижують тонус, знімають спазми.

         Якщо головний біль сильний, частий чи не припиняється після прийому лікарських засобів, дитину слід терміново показати лікарю - невропатологу та провести необхідні діагностичні та лікувальні заходи.

ПАМ’ЯТКА

ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ

         Шановні батьки! Щоб уберегти ваші родини від таких поширених та небезпечних захворювань, як гострі кишкові інфекції (ГКІ), слід виховувати санітарно гігієнічні навички у сім’ї та змалку привчати дітей до особистої гігієни.

       Гострі кишкові інфекції – це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлункового-кишкового тракту з порушенням водно – мінерального обміну, загальною інтоксикацією.

       Щоб уникнути ГКІ, після прогулянки, перед приготуванням їжі, у процесі готування та перед їдою слід ретельно мити руки з милом.

       Слід регулярно підстригати нігті собі і дитині. Довгі нігті, а також прикраси на руках знижують ефективність миття рук. Це особливо важливо для профілактики ГКІ у дітей раннього віку, до організму яких збудники інфекцій найчастіше потрапляють саме контактно – побутовим шляхом. 

       Якщо ваша дитина гризе нігті, смокче пальці чи слинить їх, варто відучити її від таких шкідливих звичок.

         Для новонароджених та немовлят найнадійнішим способом профілактики ГКІ є грудне вигодовування. Якщо дитину годують штучними сумішами, їх слід готувати безпосередньо перед їдою та у кожному разі не зберігати до наступного годування.

       Не варто вживати продукти сумнівної якості. Купуючи продукти на ринку, слід звернути увагу на умови їх зберігання. Особливо небезпечними є продукти, куплені у місцях стихійної торгівлі.

         Ліпше вживати пастеризовані молочні продукти. Не слід вживати сире молоко та кисле молоко, приготоване у домашніх умовах.

         Для приготування страв та напоїв слід використовувати лише свіжі, неушкоджені та ретельно очищені продукти, чистий посуд тощо. Наприклад, приготований сік слід вживати одразу   та не зберігати до наступного годування.

         Особливу увагу слід приділяти безпеці продуктів харчування, адже чимало з ним ми вживаємо сирими. Перед вживанням сирих овочів, фруктів і ягід слід ретельно вимити їх проточною питною водою, а потім обдати окропом.

         Готуючи їжу, варто пам’ятати що сирі продукти, зокрема птиця, м’ясо, риба, молоко тощо, часто заражені збудниками ГКІ. Запорукою їх знищення є ретельне кулінарне оброблення – температура продукту під час оброблення має становити 1000С. Заморожені м’ясо, риба, птиця мають повністю відтанути перед кулінарним обробленням.

       Готові страви бажано вживати одразу після приготування. Страви кімнатної   температури, які до того ж зберігаються без дотримання належних умов, є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.

       Якщо ви готуєте із запасом чи у вас залишилася частина страви, слід пам’ятати, що готові страви мають зберігатися або гарячими ( при температурі приблизно 600С чи вище ), або холодними ( при температурі приблизно 100С чи нижче ). Це вкрай важливо, якщо ви плануєте зберігати страву 4 – 5 годин або більше.

       Не варто водночас зберігати у холодильнику багато теплих страв, оскільки це уповільнює їх охолодження. Якщо всередині готової страви довго зберігається тепло ( температура вище 100С ), мікроорганізми виживають і швидко розмножуються, що може зашкодити вашому здоров’ю та здоров’ю дитини.

       Розігрівати заздалегідь приготовані страви варто при температурі не нижче 1000С. Це надійний спосіб уберегтися від мікроорганізмів, які могли розмножуватися в їжі у процесі її зберігання ( правильне зберігання готових страв пригнічує розмноження хвороботворних мікроорганізмів, але не знищує їх повністю ).

       Не слід зберігати готові страви поряд із сирими продуктами, щоб уникнути небезпеки перехресного зараження. Збудники ГКІ, які містяться у сирих продуктах, можуть потрапити на готові страви при безпосередньому контакті. Таке перехресне зараження називають видимим. Також розрізняють приховане перехресне зараження, коли збудники ГКІ потрапляють на готові страви через кухонне приладдя, поверхні тощо.

       Якщо на ваших руках є порізи чи дрібні рани, їх слід забинтувати чи заклеїти бактерицидним пластиром, перш ніж готувати їжу.

       Зберігати продукти харчування слід якомога далі від хатніх тварин, оскільки вини також можуть бути джерелом збудників інфекцій. Для надійнішого захисту зберігайте продукти в ємностях, які щільно закриваються.

         Слід завжди зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

       Варто пам’ятати про чистоту на кухні. На поверхнях для приготування їжі не має бути бруду, пилу, плям. Рушники для витирання та миття посуду слід щодня змінювати.

       Для   пиття та приготування їжі слід використовувати воду тільки гарантованої якості. Якщо у вас є сумніви щодо її характеристик, ліпше додатково прокип’ятити воду, аби попередити ризик зараження.

ПАМ’ЯТКА

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ЗАБИТТЯХ

   Забиття – це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з’являються припухлість або крововилив ( синець ), зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.

   Послабити біль при незначних забиттях м’яких тканин допоможе холод. Бажано використовувати спеціальні гіпсометричні ( охолоджувальні ) пакети. У разі їх відсутності можна застосувати підручні засоби: заморожені продукти з морозильної камери ( попередньо обгорнувши їх тканиною), мокру ганчірку чи рушник, охолодити пошкоджене місце під струменем холодної води тощо.

   При підозрі на складнішу травму ( перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів тощо) перша долікарська допомога має відповідати тяжкості передбачуваної травми:

·        При порушенні цілісності шкіри накласти стерильну пов’язку;

·        У разі відшарування шкіри, при численних забиттях, забиттях суглобів, внутрішніх органів провести транспортну іммобілізацію (тимчасове фіксування травмованої ділянки на період транспортування до лікувального закладу);

·        При порушенні дихання чи серцевої діяльності негайно розпочати штучне дихання та масаж серця;

·        При підозрі на пошкодження внутрішніх органів потерпілому слід забезпечити спокій, заборонити вставати та ходити – переносити його можна лише на руках чи ношах.

ЗАБИТТЯ ГОЛОВИ

   При забитті голови насамперед необхідно з’ясувати всі обставини травми, адже дитина може отримати струс мозку навіть через падіння з невеликої висоти.

   Якщо після удару головою дитина відразу ж починає плакати, а упродовж 15 хвилин заспокоюється – травма мозку малоймовірна. Насторожити після падіння мають такі симптоми: непритомність, біль, припухлість у зоні удару, блідість обличчя, в’ялість, нудота чи блювання. У такому разі необхідно негайно викликати швидку допомогу.

   У разі появи гематоми у зоні удару дитину необхідно якнайшвидше показати лікарю. Якщо на місці удару з’явилася рана, слід обробити її краї розчином йоду і накласти стерильну пов’язку.

   Якщо в результаті травми дитина пошкодила зуб, їй необхідно прополоскати рот чистою водою і звернутися до стоматолога.

   У разі носової кровотечі внаслідок забиття голови необхідно посадити дитину біля вмивальника. Закидати голову не потрібно, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання. На перенісся бажано покласти лід, огорнутий тканиною. Необхідно стежити за тим, щоб дитина не сякалася і не затискала ніс. Якщо носова кровотеча триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

ПАМ’ЯТКА

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ОБМОРОЖЕННІ

     При підозрі на обмороження потерпілого необхідно доставити у тепле, опалюване приміщення. Обережно зняти мокрий одяг і взуття. Якщо взуття не знімається – його слід розрізати.

     Важливо не допустити швидкого зігрівання пошкоджених ділянок тіла. Пониження температури у тканинах супроводжується порушенням кровопостачання через різке уповільнення кровоточу в капілярах. Відновлювати життєдіяльність клітин без поновлення кровотоку є небезпечним через те, що обмін речовин у клітині повністю відновлюється, проте не постачається кисень і не виводяться продукти метаболізму. Як наслідок – клітина гине через відсутність кисню і накопичення продуктів обміну, що спричинює появу некрозу тканин навіть при легких ступенях обмороження.

     Найбільш ефективний і безпечний спосіб зігріти обморожену ділянку та відновити у ній кровообіг – теплові ванни. Обморожену ділянку тіла занурюють у теплу воду. Упродовж 20-30 хвилин температуру води поступово підвищують від 20 С до 40 С, доки обморожена ділянка не порожевіє та не потепліє.

     Після теплової ванни ( або іншого зігрівання ) пошкодженні ділянки тіла необхідно ретельно висушити. На обморожену поверхню накласти септичну теплоізолювальну пов’язку. Не можна змащувати пошкоджені ділянки жиром чи мазями, оскільки це істотно ускладнює подальше оброблення.

     Обморожені ділянки тіла не можна розтирати снігом, що такі заходи лише посилюють охолодження, а на шкірі з’являються мікротравми, що створює сприятливі умови для розвитку інфекційного процесу, а надалі – для гнійних уражень м’яких тканин. Легкий масаж і розтирання можливі при І ступені обмороження. При обмороженнях ІІ,ІІІ,ІV ступенів це може призвести до травм судин, що збільшує небезпеку їх тромбозу і глибинного пошкодження тканин.

     Велике значення при наданні першої долікарської допомоги мають заходи щодо загального зігрівання потерпілого, зокрема пиття теплих напоїв (чай, молоко). Зазвичай при обмороженнях І ступеня таких процедур достатньо. Якщо колір і чутливість шкіри відновлюються, потерпілий не відчуває болю, то подальше лікування йому не потрібне.

     Якщо зберігається блідість обмороженої ділянки, місцеве пониження температури, анестезія чи біль, необхідно терміново доставити потерпілого до лікарні, оскільки такі симптоми вказують на глибоке обмороження м’яких тканин. Якщо перша допомога не була надана до прибуття санітарного транспорту, її необхідно надати під час транспортування.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ОБМОРОЖЕНЬ у холодну пору року:

     ● носити головний убір і одяг з шерсті чи хутра, які залишають повітряний прошарок між тілом та одягом;

     ● закривати частини тіла, які найчастіше травмуються при обмороженні (пальці рук і ніг, вуха, ніс);

     ● пити більше теплих напоїв, що поліпшує терморегуляцію організму;

     ● дозувати тривалість прогулянок.

ПАМ’ЯТКА

ПЕРША ЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ЕПІЛЕПТИЧНОМУ НАПАДІ

     Напади епілепсії зазвичай не потребують спеціальної медичної допомоги та минають самостійно. Головне – уберегти хворого від можливих пошкоджень.

   При падінні хворого слід підтримати на підлогу.

   Задля уникнення травмувань хворого слід прибрати предмети довкола нього, аби він не міг їх зачепити.

 У кожному разі не слід намагатися силоміць припинити судомні рухи хворого, адже цим можна лише травмувати його. Сівши поряд з хворим, слід лише підтримувати йому голову.

   Аби запобігти потраплянню слини у дихальні шляхи, слід злегка повернути голову хворого набік та очистити серветкою рот.

   Якщо род хворого трохи відкритий, можна спробувати покласти йому між зубами складений шматок тканини (хустку, серветку чи шматок одягу). Це допоможе запобігти прикусу язика, щік, .пошкодженню зубів. Якщо щелепи стиснуті не слід намагатися відкрити хворому рот.

   Після завершення судом слід повернути хворого на бік - задля уникнення западання язика.

   Слід намагатися запам’ятати послідовність протікання нападу, аби потім правильно описати його лікареві.

     Після припинення нападу рекомендують не будити хворого, якщо він заснув.

     Якщо одразу після припинення нападу хворий намагається встати й почати ходити, слід дозволити йому самостійно встати та, міцно притримуючи хворого (якщо досі тривають судоми, однак рідкісні), пройтися з ним.

     Слід негайно викликати лікаря, якщо:

·        Розпочався повторний напад;

·        Судомний напад триває більше 3-5 хвилин;

·        Після приступу хворий не опритомнює протягом 10 хвилин;

·        Епілептичний напад стався уперше;

·        Під час нападу хворий все ж отримав травми.